вода, подібна до чорнил,
каміння зточує в намисто.
заходить баржа в ізмаїл -
у порт, неначе в місто.
і місто у обійми радо
приймає мерзлі чалки,
і їхній ніжності не зрадим
ні я, ні чайки.
так повертаються кохані -
як друзки глечиків
до берега із калабані,
приречено -
удосвіта в міста далекі,
в близьке минуле.
ключем із одного лелеки.
вокзальним гулом. |